Дисципліна дітей передпідліткового віку

Батьки часто скаржаться на те, що методи дисципліни, які вони успішно застосовували тоді, коли їхні діти були зовсім ще маленькими, виявляються неефективними для дітей 10–12-ти років. Наслідки негативної поведінки, виконання яких вони вимагають від дитини, призводять до того, що вона починає вести себе ще більш зухвало, і будь-які спроби її приборкати закінчуються криками. Дитина відмовляється робити домашню роботу й хоче тільки розважатися із друзями та грати в комп'ютерні ігри.

Передпідлітковий вік завдає клопоту більшості батькам. У цьому віці поведінка дітей значною мірою обумовлена їхнім прагненням домогтись поваги однолітків, і таке прагнення часто вступає у протиріччя зі стандартами, які ми задаємо в себе вдома.

У той же час ми втрачаємо повагу за замовчуванням, яку відчувають у ставленні до своїх батьків більшість маленьких дітей, і нам доводиться домагатись її знову. Батьки, які з метою контролю поведінки дітей покладаються на покарання (тайм-аути й наслідки включно), розуміють, що такі методи неефективні для дітей віком 10–12-ти років. Зокрема, ми починаємо розуміти, що не можемо контролювати своїх дітей, коли вони знаходяться поза нашим полем зору, що відбувається дуже часто. Наша єдина надія зберегти свій авторитет – це заслужити його.

На жаль, якщо до цього моменту ми покладались на покарання, це означає, що ми не закладали основу хорошої поведінки дитини в передпідлітковому віці. Така основа передбачає міцні стосунки між батьками й дитиною, її бажання співпрацювати з ними, а не засмучувати їх. Ця основа також передбачає вміння співчувати почуттям інших людей, яке допомагає дитині керувати власними емоціями й тим самим регулювати свою поведінку. На жаль, традиційне виховання, яке передбачає покарання, за фактом руйнує стосунки між батьками й дітьми, унаслідок чого вони стають менш мотивованими на співпрацю. Покарання не допомагає дітям учитись регулювати свої емоції та розвивати здатність до самодисципліни. І навпаки, у дітей, яких не карають, а з любов'ю спрямовують на зміну поведінки й вирішення проблем, раніше розвиваються навички самодисципліни та тверді моральні цінності.

Тому набагато корисніше виховувати дитину за допомогою шанобливого й позитивного наставництва з раннього віку. Це допоможе їй вирости уважною, відповідальною, дисциплінованою й чудовою людиною, здатною поважати інших людей.

Але що робити, якщо ви використовували покарання (наприклад, наслідки), і ваша дитина у свої десять років веде себе зухвало й нешанобливо? Ніколи не пізно змінити методи дисципліни, але краще це зробити якомога раніше. Ось кілька порад з цього приводу.

1. Почніть розмовляти з дитиною поважним тоном

Якщо ви кричите, зупиніться. Справді. Діти втрачають повагу до батьків, які постійно підвищують голос. Своїми криками ви вчите їх того, що це відповідний спосіб виражати емоції й вирішувати проблеми, тому діти теж починають кричати. Батькам зазвичай не треба підвищувати голос, щоби привернути увагу дитини, якщо між ними склались добрі стосунки.

2. Зосередьтеся на зміцненні стосунків

...щоб коли ви встановлюєте обмеження («Спочатку домашня робота, а потім телевізор!») або висловлюєте побажання («У цьому будинку ми спілкуємось тільки шанобливо»), дитина охоче йшла на співпрацю. Щодня проводьте час один на один з кожною дитиною і при цьому більше слухайте, ніж кажіть. Якщо дитина «занадто зайнята», щоби поспілкуватися з вами, зробіть їй масаж ступнів і налагодьте контакт, розділивши її захоплення, наприклад, послухайте разом з нею її улюблену музику. Ви не зможете впливати на дитину, якщо вона не полюбить ваше товариство.

3. Домовтеся з дитиною про непорушні сімейні правила

Їх не повинно бути занадто багато. Визначте головні й дотримуйтесь їх, наприклад, правила розмови поважним тоном, виконання домашньої роботи й обмеження на перегляд телевізора й використання комп'ютера. Обговоріть ці правила всією сім'єю й укладіть угоду. Один із способів спонукати дитину передпідліткового віку співпрацювати – дати їй можливість висловити власну думку.

4. Припиніть оберігати дитину від природних наслідків її вчинків

Коли ми піклуємося про нашу дитину, то часто втручаємося, щоб захистити її від природних наслідків. Тому якщо дитина забуває принести у школу й віддати вчителю дозвіл батьків на похід або поїздку всім класом на екскурсію, треба допомогти їй придумати, як навчитися правильно готуватись до школи й нічого не забувати. Але якщо дитина все ж забуває щось, вона отримує неоціненний урок. Не виручайте її в такій ситуації.

5. Припиніть карати дитину

Самодисципліна розвивається тоді, коли дитина свідомо вибирає відмову від чогось на користь того, чого вона хоче більше. Чого ж діти хочуть найбільше? Діти хочуть наслідувати батьків, брати з них приклад і мати добрі стосунки з татом і мамою. Тому зосередьтеся на стосунках, а не на покаранні.

«Якщо ти не зробиш домашню роботу, я заберу в тебе телефон», – так батьки природним способом висловлюють своє занепокоєння про дитину. Але такий підхід призводить до деяких непередбачених наслідків, які шкодять їй. По-перше, дитина відчуває над собою контроль і може висловлювати вам своє обурення. По-друге, вона не бере на себе відповідальність за власну поведінку – вона просто в усьому звинувачує вас.

А якщо замість цього ви проявите співчуття, поставите дитині кілька запитань і допоможете замислитися про наслідки її дій?

• «Я бачу, що вранці ти дуже старався й поспішав виконати домашнє завдання з математики... Кому може сподобатись такий поспіх? Чи не так? Давай спробуємо робити домашню роботу напередодні ввечері, аби вранці ти відчував себе спокійніше».

Природний результат невиконання домашньої роботи напередодні ввечері – це поспіх і стрес дитини при виконанні її вранці. Якщо ви допоможете їй зрозуміти це, дитина, озброєна цим знанням, охочіше візьме на себе відповідальність за виконання своєї роботи вчасно.

6. Навчайте дитину виправляти свої помилки

Ви стурбовані тим, що дитину не можна привчити до відповідальності? Познайомте її з поняттям «відшкодування збитків або виправлення скоєного». Це не наслідок (покарання), на яке ви вказуєте. Це спроба примусити дитину замислитися, що вона може зробити, щоб виправити ситуацію, що склалась. Наприклад, якщо дитина нагрубила своїй сестрі, то повинна зробити щось, щоб загладити свою провину й налагодити стосунки з нею. Якщо вона щось ламає, нехай відшкодує частину коштів на заміну поламаних речей зі своїх кишенькових грошей. Але пам'ятайте, що коли ви придумали спосіб відшкодування й силою намагаєтесь нав'язати його дитині, це не буде мати жодного сенсу. Краще зробіть так, щоб виправлення своєї помилки стало для дитини можливістю зміцнити свою самооцінку та зрозуміти, що всі роблять помилки, але в наших силах виправити ситуацію.

7. Допоможіть дитині стати розсудливою, розмірковуючи над своїми вчинками

Питання у сто разів ефективніше, ніж будь-яка нотація:

• Якого результату ти хотів очікував, діючи подібним чином?
• Чи застерігав тебе внутрішній голос, кажучи: «Не роби цього»?
• Що змусило тебе прислухатись до свого внутрішнього голосу?
• Що з цього вийшло?
• Як це відбилось на інших людях, які брали в цьому участь?
• Що ще ти міг би зробити?
• Правильно. Ти міг би вчинити... Як би це вплинуло на результат? Яким був би результат у цьому випадку?

8. Будьте добрими, але непохитними

Припустимо, дитина перевіряє, наскільки ви серйозні при імплементації своїх правил. Залишайтеся доброзичливими, домагаючись дотримання обмежень. Наприклад, будьте поруч з дитиною, коли вона виконує домашню роботу, і простежте, щоб вона не відволікалась на листування із друзями й комп'ютерні ігри. Якщо ви раніше використовували покарання, а не допомагали дитині розвивати самодисципліну, це може зайняти якийсь час (кілька тижнів або навіть місяців). Але потім ваше правило увійде у звичку дитини, вона почне отримувати плоди хорошої поведінки й дотримуватися правил та обмежень самостійно.

Використання ІКТ у школі: переваги та проблеми

На початку XXI століття людство вступило в нову стадію свого розвитку - інформаційну еру, яка характеризується виникненням нових систем інформаційних технологій і, як наслідок, нових трансформацій освіти.

Як відомо, освіта є самостійною системою і одночасно стратегічним ресурсом держави. Тому розвинені країни досить активно розробляють та впроваджують інформаційні технології в систему освіти.

В Україні, яка "крокує" до єдиного світового простору, упровадження інформаційних технологій набуває все більш масштабного і комплексного характеру. Сучасних студентів вже мало цікавлять традиційні лекції - сьогодні молодь надає перевагу інтерактивним технологіям. До того ж ці методи, на думку викладачів, є дуже результативними (підвищується рівень як успішності так і якості навчання).

Але є численні факти того, що викладачі вважають, що використання комп'ютерних та інформаційних технологій – справа лише викладачів інформатики. Проте практична діяльність кращих викладачів переконує в тому, що сьогодні викладачі зобов’язані не тільки вільно володіти сучасними інформаційними та комп’ютерними технологіями, а й уміло використовувати їх у своїй професійній діяльності.

Інформаційними технологіями називають усі технології, які використовують спеціальні інформаційні технічні засоби (комп‘ютер, аудіо, відео, кінотехніка). Комп‘ютерні або нові інформаційні технології навчання – це процеси підготовки і передачі інформації, засобом впровадження яких є комп‘ютер.

Заняття, під час яких викладач використовує ТЗН, своєю методикою викладання дещо відрізняються від традиційних. Тому при використанні аудіовізуальних засобів навчання викладачеві слід дотримуватися певних правил: потрібно підготувати аудиторію до сприйняття нового матеріалу; слід передбачити форму перегляду і обговорення відео-матеріалів (індивідуальну, групову чи колективну); визначити характер допомоги відстаючим; використовувати під час заняття інші засоби навчання; викладач має уміти поєднувати аудіовізуальні засоби з підручником, картою та іншими засобами навчання. Перед переглядом відео-фрагменту необхідно ставити перед аудиторією певну проблему. При цьому такий перегляд не повинен займати більше 20-30 хвилин заняття, тому що це може призвести до перенапруження зорового та слухового аналізаторів студентів та як наслідок до зниження працездатності в цілому.

Тому більш доцільним буде використання невеличких відео-фрагментів (до 5-10 хвилин) і зміна навчальної' діяльності на занятті. При цьому доречним буде використання не тільки матеріалів документального кіно, а також відео-фрагментів художніх фільмів. Звичайно до матеріалів з художніх фільмів слід відноситися дуже обережно, але саме вони дозволяють створити під час заняття атмосферу певної епохи.

Крім того при вивченні історії повсякденності саме використання таких відео-фрагментів дозволяє оздобити заняття оригінальним матеріалом для реконструкції реалій щоденного життя людей у праці, навчанні, на відпочинку.

Отже сьогодні найзручнішим ТЗН, який надає змогу проводити такі заняття є комп’ютер. З його допомогою можливо збереження та відтворення ілюстративних аудіо- та відеоматеріалів і використання навчаючих програм, тестів тощо.

Але, незважаючи на можливість використання у комп’ютері великої кількості різноманітних і досить якісних програм, останні не завжди цілком задовольняють викладача через раз і назавжди заданий зміст готових навчаючих програм, обсяг і методику подання тих чи інших розділів, до того ж не завжди відповідних програмі та змісту курсу, який веде викладач. Тому цілком природно, що із часом у викладача виникає потреба у багатофункціональному засобі, здатному акумулювати необхідні навчальні матеріали, подавати їх у зручній для викладача формі (навчального заняття, його фрагмента, окремого завдання, тесту тощо), який у той же час дозволяє легко редагувати навчальний матеріал та змінювати структуру його подання слухачам.

На нашу думку, найбільш зручним засобом в практичній діяльності викладача історії є програмний засіб Microsoft Power Point, що входить до складу пакету Microsoft Office.

Специфікація цієї програмної оболонки - створення мультимедійних презентацій. Використання програми Power Point не потребує значної підготовки для її оволодіння, а також не займає багато часу для розробки заняття. При цьому вона дозволяє використовувати інформацію в будь-якій формі представлення - текст, таблиці, діаграми, слайди, відео- та аудіо фрагменти і таке інше. При цьому викладач має змогу проявити свою творчість і компонувати матеріал на свій розсуд.

Презентація являє собою послідовність змінюючих один одного слайдів - тобто електронних сторінок. Показ слайдів викладачем може бути здійснений на екрані монітору комп’ютера чи на великому екрані за допомогою спеціального пристрою – мультимедійного проектора.

Студенти бачать чергування зображень, на кожному з яких можуть бути текст, фотографії, малюнки, діаграми, історичні карти, відео-фрагменти, і все це може супроводжуватися звуковим оформленням. Частіше за всього демонстрація презентації супроводжується коментарями викладача.

При здійсненні показу об’єкти можуть відразу відображатися на слайдах, а можуть з’являтися на них поступово, в певний час, визначений викладачем для підсилення наочності учбового матеріалу та акцентування на особливо важливі моменти його змісту. За потреб викладач може порушити визначену заздалегідь послідовність демонстрації слайдів і перейти до будь-якого з них в довільному порядку.

В літературі не існує загальновизнаної класифікації презентацій за типом змісту та оформленням. Частіше за все їх класифікують за ступенем «оживлення» різними ефектами. На нашу думку, мультимедійні презентації, що використовуються під час занять, доречно класифікувати як навчальні.

Серед навчальних презентацій в залежності від цілей її застосування можна виділити: лекційні; проект, дослідження (студентська робота); тест. За способом подання слайдів можна розрізняти презентації:

• Для супроводу лекції;
• Слайд-шоу – без супроводу викладача, або із записаним голосом останнього;
• Комбінована – з усним супроводом, із записаним голосом, частиною якої може бути слайд-шоу.

Можна виділити переваги мультимедійних презентацій:

• презентації дають змогу викладачу зацікавити студентську аудиторію предметом – заняття стають більш емоційними;
• презентації можуть створюватися не тільки для показу на великому екрані для студентської групи в аудиторії, але також можуть використовуватися для індивідуального перегляду на комп’ютері;
• комп’ютерні презентації можуть використовуватися як для занять з безпосередньою участю викладача, так і без його участі (наприклад, під час виконання необхідного об’єму самостійної роботи, передбаченої навчальною програмою дисципліни);
• маневреність при доборі потрібної послідовності відображення навчальної інформації.

Крім того, мультимедійні презентації легко тиражуються та розповсюджуються. Створені на інших носіях схеми, таблиці, слайди, відеокліпи, звукові фрагменти легко зберігаються в електронному вигляді за допомогою презентацій.

Разом з суттєвими перевагами використання в процесі навчання мультимедійних презентацій мають певні обмеження їх застосування. Перш за все для їх повноцінного використання у навчальному процесі викладачам потрібен постійний доступ до комп’ютерів. Сьогодні ж більшість навчальних закладів України не мають змоги забезпечити кожного викладача сучасним комп’ютером, не кажучи вже про коштовну мультимедійну апаратуру (проектор, інтерактивну дошку тощо).

Не зважаючи на це, досвід використання програмного продукту Power Point, показав його надзвичайно високу ефективність, яка була цілком передбачена, адже процес викладання – це, по суті, і є презентація навчального матеріалу. Використання різноманітних можливостей, які надає програмний продукт Power Point для викладача історії, відкриває безмежні простори педагогічної творчості, а студенти із зацікавленням набувать нових знань та більш ефективно засвоюють попередній матеріал і надалі показують високі результати.