Інноваційна діяльність

Сучасні методи та інноваційні технології навчання

“У самій своїй основі педагогічна праця – стоїть близько до

наукового дослідження. Ця близькість, спорідненість полягає передусім

в аналізі фактів і необхідності передбачення... А без уміння передбачити

педагогічна праця перетворюється для вчителя в муку”

(Сухомлинський В.О.” Розмова з молодим директором”).

До кожного свого уроку учитель готується все життя. А напередодні –

до того класу, тих учнів, з якими він зустрінеться завтра. І якщо оголити саму

суть підготовки до уроку, то головним для кожного вчителя залишається

питання – як пристосувати накопичений ним теоретико – методичний багаж

знань і умінь до завтрашнього класу. За кілька років праці вчитель починає

вільно орієнтуватися у навчальному матеріалі, знає він принципи і

закономірності педагогіки, методи, впливаючи на ефективність фактори, знає

і свій технологічний маневр. Але постійною і щоденною загадкою

залишаються учні, їхні запити. Для успіху навчально-виховного процесу

вчителю потрібно знати про них якщо не все, то дуже багато: яка їхня

підготовленість, спрямованість інтересів, мотиви навчання, поведінки, на що

здатен кожний і що може клас. На десятки подібних питань треба відповісти,

перш ніж обрати метод навчання.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємопов’язаної діяльності

вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і

розвитку в процесі навчання.

 Наприклад, розповідь – метод навчання, але в лекції вона може бути

прийомом активізації уваги учнів. Педагогічна майстерність учителя

потребує не лише знання ним свого предмета, а й володіння методами і

прийомами навчання.

 Класифікують методи навчання з урахуванням того, що вони мають

вирішувати дидактичне завдання. У класифікації повинна виявлятися

внутрішня сутність методу, форма взаємопов’язаної діяльності вчителя та

учнів як засіб управління їх пізнавальною діяльністю.

Відомий дослідник педагогіки Ю. Бабанський виділяє три великі групи

методів навчання, в основу яких покладено:

1. організацію та здійснення навчально-пізнавальної діяльності;

2. стимулювання і мотивацію навчально-пізнавальної діяльності;

3. контроль і самоконтроль навчально-пізнавальної діяльності.

              

Методи першої групи: словесні, наочні й практичні.

Словесні методи навчання

1.Пояснення – словневе тлумачення понять, явищ, принципів дій

приладів, наочних посібників, слів, термінів тощо.  Успіх пояснення залежить від його доказовості, логіки, викладу, добору аргументації. Вагоме значення мають чіткість мовлення,його темп, образність мови.

2.Розповідь – послідовне розкриття змісту навчального матеріалу.

Розповіді поділяють на: художні, наукові, науково-популярні, описові.

Художня розповідь – образний переказ фактів, вчинків дійових осіб.

Науково-популярна розповідь ґрунтується на аналізі фактичного матеріалу,

тому виклад пов’язаний з теоретичним матеріалом, з абстрактними

поняттями.

Розповідь-опис дає послідовний виклад ознак, особливостей предметів і

явищ навколишньої дійсності.

 3.Лекція – усний виклад великого за обсягом, складного за логічною

побудовою навчального матеріалу. Лекції читають на визначені теми.

Метод лекції передбачає ознайомлення учнів з її планом, що допомагає

їм стежити за думкою вчителя, за послідовністю розкриття теми.

Методи пояснення, розповіді, лекції використовують здебільшого при

повідомленні нових знань і меншою мірою в процесі закріплення. Їх перевага

полягає в тому, що учням за порівняно короткий час може бути повідомлено

значний обсяг знань. Проте ці методи не дають змоги визначити активність

учнів, їх участь у роботі, вчителеві важко виявити, як в учнів з його слів

формуються уявлення про об’єкти , що є предметом вивчення. Тому існує

небезпека, що засвоєні учнями знання будуть формальними.

4.Бесіда- метод навчання, що передбачає запитання-відповіді.

За призначенням у навчальному процесі розрізняють бесіду вступну,

бесіду-повідомлення, повторення, контрольну.

За характером діяльності учнів у процесі виділяють такі їх основні види:

репродуктивна, евристична, катехізисна.

Репродуктивна бесіда  спрямована на відтворення раніше засвоєного

матеріалу. Її проводять з вивченого навчального матеріалу.

Суть евристичної бесіди полягає втому, що вчитель уміло

сформульованими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять,

висновків, правил, використовуючи набуті знання, спостереження.

Катехізисна бесіда спрямована на відтворення відповідей, які

потребують тренування пам’яті. Її використовували ще в середньовічних

школах. За таким самим принципом побудований церковний підручник, в

якому релігійні істини поділено на запитання й відповіді. Цей метод вимагав

від учнів середньовічних монастирських шкіл заучування без розуміння й

осмислення запитань і відповідей, у сучасних школах він використовується

таким чином, що учнів підводять до самостійної розумової діяльності, до

самостійного мислення.

5.Робота з підручником – організація самостійної роботи учнів з

друкованим текстом, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний

матеріал, закріпити його, виявити самостійність у навчанні.

Існують різні види самостійної роботи з підручником:

- читання тексту підручника з метою закріплення знань, здобутих на

уроці;

- відповіді на запитання, подані в підручниках після тексту;

- заучування текстів;

- розгляд і аналіз учнями таблиць, малюнків.

Для успішної роботи з підручником учнів слід навчити різним формам

занотовування опрацьованого матеріалу (план, конспект, тези, виписування

цитат, графічні записи тощо). Таким чином,

 план – це логічно послідовнізаголовки, що є основними питаннями тексту;

конспект – короткийписьмовий запис змісту прочитаного;

цитата – дослівний запис окремихдумок автора;

графічний запис – складання схем, діаграм, графіків за текстом

підручника.

Наочні методи навчання

Ілюстрування– оснащення ілюстраціями статистичної наочності,

плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін.

У навчальному процесі нерідко ілюструють предмети в натурі (рослини, живі

тварини, мінерали, техніку та ін.), зображення об’єктів, що вивчаються

(фотографії, картини, моделі та ін.), схематичні зображення предметів

вивчення (географічні, історичні карти, графіки, схеми, діаграми тощо).

Демонстрування – використання приладів, дослідів, технічних

установок та ін. Цей метод ефективний, коли всі учні мають змогу сприймати

предмет або процес, а вчитель зосереджує їхню увагу на головному,

допомагає виділити істотні сторони предмета, явища, роблячи відповідні

пояснення. Демонструючи діючі моделі, виробничі процеси на підприємстві,

слід подбати про дотримання учнями правил техніки безпеки.

Самостійне спостереження – можна вести на уроці (особливо у

процесі лабораторних і практичних занять), використовуючи наочні

посібники, під час екскурсій.

Методика організації будь-якого виду самостійного спостереження потребує

послідовного використання його елементів. Це – інструктаж учителя про

мету, завдання і методику спостереження (повторення або вивчення

навчального матеріалу, необхідного для свідомого виконання завдань

спостереження), здійснення спостереження, фіксація, відбір і аналіз його

результатів учнем, узагальнення і формування висновків (вивчення вчителем

поданих учнями матеріалів спостереження, їх аналіз і оцінка виконаної

роботи).

Практичні методи навчання.

 Вони передбачають різні види діяльності учнів і вчителя і потребують

великої самостійності учнів у навчанні.

1.Вправи – це багаторазове повторення певних дій або видів діяльності

з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується

свідомим контролем і коригуванням.

Використовують такі види вправ:

підготовчі – готують учнів до сприйняття нових знань і способів їх

застосування на практиці; вступні – сприяють засвоєнню нового матеріалу на

основі розрізнення споріднених понять і дій; пробні – перші завдання на

застосування щойно засвоєних знань; тренувальні – набуття учнями навичок

у стандартних умова (за зразком, інструкцією, завданням); творчі – за

змістом і методами виконання наближаються до реальних життєвих ситуацій;

контрольні – переважно навчальні (письмові, графічні, практичні вправи).

Кількість вправ залежить від індивідуальних особливостей школярів і має

бути достатньою для формування навички.

2.Лабораторні роботи – вивчення у шкільних умовах явищ природи за

допомогою спеціального обладнання. Цінність лабораторних робіт у тому,

що вони сприяють зв’язку теорії з практикою, озброюють учнів одним із

методів дослідження в природних умовах, формують навички використання

приладі, вчать обробляти результати вимірювань і робити правильні наукові

висновки і пропозиції. Організаційно такі роботи проводять у формі

фронтальних занять або індивідуально.

До початку лабораторної роботи вчитель інструктує учнів: формулює її мету,

знайомить їх з обладнанням, пояснює, в якій послідовності і як виконувати

роботу, вести записи і оформляти результати. Для лабораторних робіт

складають картки-інструкції, з якими учні можуть ознайомитись

індивідуально. Вчитель стежить за виконанням роботи кожним учнем й у разі

потреби дає консультацію. Під час виконання лабораторної роботи учні

повинні дотримуватися правил техніки безпеки. Завершується лабораторна

робота усним або письмовим звітом кожного учня.

3.Практичні роботи – за характером діяльності учнів близькі до

лабораторних робіт. Вони передбачені навчальними програмами, їх

виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Етапи проведення робіт:

пояснення вчителя (теоретичне осмислення роботи) – показ (інструктаж) –

проба (2 – 3 учні виконують роботу, решта спостерігає) – виконання роботи

(кожен учень виконує роботу самостійно) – контроль (роботи учнів

приймають і оцінюють).

4.Графічні роботи – роботи, в яких зорове сприймання поєднане з

моторною діяльністю учнів, креслення і схеми, замальовки з натури або

змальовування, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків,

діаграм. Техніку графічного зображення учні опановують не тільки на уроках

креслення ы малювання, а й математики, фізики, хімії, географії, історії,

біології під час виконання різних завдань.

5.Дослідні роботи – пошукові завдання і проекти, що передбачають

індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів. Їх застосовують

у процесі вивчення будь-яких предметів, передусім на факультативних і

гурткових заняттях.

6.Навчальна праця. Суть методу полягає у застосуванні отриманих

знань при вирішенні практичних завдань, в умінні використовувати теорію

на практиці. Він сприяє поглибленню знань, умінь, стимулюванню

пізнавальної діяльності, дозволяє провести контроль і корекцію.

 На практичних заняттях пізнавальна діяльність учнів повинна пройти

п’ять етапів:

1. Пояснення учителя; спираючись на засвоєні учнями теоретичні знання,

він пояснює їм мету і завдання практичної роботи, яка буде

проводитися.

2. Показ; інструктаж учителя щодо виконання певної дії.

3. Проба; виконання роботи окремими учнями, спостереження і допомога

іншим під керівництвом учителя.

4. Виконання роботи; самостійне виконання роботи всіма учнями,

допомога вчителя тим учням, які погано справляються з завданням.

5. Контроль; оцінка роботи учнів: якості виконання. Бережливого

ставлення до матеріалів, часу, швидкості й правильного виконання

завдань.

Сучасна навчальна праця повинна формувати в учнів уміння

організовувати трудовий процес: осмислювати цілі майбутньої роботи;

визначити завдання та умови їх вирішення; складати план, програму, графік

виконання роботи; готувати матеріали й інструменти, здійснити

самоконтроль, самооцінку якості виконання роботи, вносити корекцію.

Метод краще інших допомагає привчити учнів добросовісного виконання

завдань, сприяє формуванню таких якостей, як ощадливість, хазяйновитість

тощо.

Методи стимулювання і мотивації навчання

 діляться на двіпідгрупи.

До першої підгрупи належать

методи стимулювання інтересу до навчання.

Для вирішення цього завдання учителі застосовують різніінноваційні

прийоми:створення ситуації новизни, актуальності, морального

переживання, цікавості, подиву, образності та ін. Вони є першим кроком д

формування пізнавального інтересу.

 Другим кроком є спеціальні методи.

Пізнавальні ігри. Пізнавальні (дидактичні) ігри – це спеціально створені

ситуації, які моделюють реальність, з якої учням пропонується знайти вихід.

Пізнавальний інтерес отримується завдяки грі, в якій учень виступає

активним учасником.

Метод пізнавальних ігор застосовувався ще в стародавніх дидактичних

системах. До нього повернулися в середині 80-х років, коли в школу почали

проникати ЕОМ, які дозволяють моделювати складні ситуації. Навчальні

ігрові програми в комплексі з технічними засобами вирішують проблеми:

1) появи та підтримки інтересу до навчання;

2) здобування знань за рахунок власних зусиль в процесі роботи з

машиною;

3) оперативного контролю і корекції якості навчання.

Арсенал ігор великий – різноманітні математичні, лінгвістичні ігри,

ігри мандрування, ігри типу електронних вікторин, ігри з тематичними

наборами “Юний хімік”, “Конструктор”, “Умілець” та ін.

В останні десятиліття популярними сталисимуляційні ігри (лат.simulare

– прикидатися). Пропонується, наприклад, відтворити засідання парламенту,

порівнюючи свої дії і висновки з діями депутатів. Це допомагає учням

виявити і зрозуміти мотиви прийняття тих чи інших законопроектів. Гра

“бізнес-клубу” допомагає з’ясувати економічну, суспільну, етичну основу

комерційної діяльності. У рольовій грі діють ведучі, виконавці, експерти,

глядачі. Вона містить пояснення змісту й умов гри, підготовку дійових осіб

до виконання своїх ролей. Ведучого, учнів-експертівта ін. Метод інсценізації

може мати різні форми, наприклад, форму завчасно підготовленого діалогу,

форму театралізованого відтворення подій, які мають життєве підґрунтя або є

гіпотетичними.

Методи генерації ідей нагадує “мозкову атаку”, коли

учасники разом “накинулися” на важку проблему і висловлюють (генерують)

власні ідеї її вирішення.

Навчальна дискусія поступово входить у практику нашої школи. У

навчальних закладах західного світу вона давно й успішно забезпечує хороші

результати там, де інші методи виявляються менш ефективними. Суть даного

методу полягає в обміні поглядами з конкретної проблеми, створенні ситуації

пізнавального спору. Для такого спору використовуються факти боротьби

різних наукових точок зору з тієї чи іншої проблеми. Наприклад, учні

висловлюють різні думки щодо причин зміни клімату на землі, різні

концепції походження людини і подібне. Ситуація протилежних думок,

наукової суперечки мимоволі привертає їхню увагу до теми. На цій основі

виникає більший інтерес як до теми, так і до процесу навчання. Крім того, за

допомогою дискусії учні набувають нових знань, вчаться їх відстоювати,

стверджуються у власній думці.

Друга підгрупа – це

методи стимулювання обов’язку і відповідальності:

роз’яснення значимості навчання, пред’явлення навчальних вимог,

заохочення й осудження в навчанні.

Методи контролю і самоконтролю в навчанні.

Головною функцією цих методів є контрольно-регулювальна. Залежно

від організації контрольних зрізів, джерел інформації, способів одержання і

обробки даних та інше виокремлюють:

Метод усного контролю. Усний контроль здійснюється шляхом

індивідуального і фронтального опитування. При індивідуальному

опитуванні учитель ставить перед учнем декілька запитань, при

фронтальному-серію логічно пов’язаних між собою питань перед усім

класом. Правильність відповідей визначається учителем, коментується.

Метод письмового контролю. Здійснюється за допомогою контрольних

робіт, творів, переказів, диктантів, письмових заліків, які можуть бути

короткочасними ( 15-20 хвилин ) і протягом усього уроку.

Метод лабораторного контролю спрямований на перевірку вмінь

учнів користуватися лабораторним обладнанням. До контрольних

лабораторних робіт включають також письмові та графічні роботи,

розв’язання експериментальних задач, які потребують проведення дослідів.

Метод машинного (програмованого) контролю. Здійснюється за

допомогою електронно-обчислювальної техніки і контролюючих програм.

Метод тестового контролю. Може бути без машинним і машинним. В

основі такого контролю лежать тести – спеціальні завдання, виконання (чи

невиконання ) яких свідчить про наявність ( або відсутність ) в учнів певних

знань, умінь.

Метод самоконтролю. Передбачає формування в учнів уміння

самостійно контролювати ступінь засвоєння навчального матеріалу,

знаходити допущені помилки, неточності, визначати способи усунення

виявлених прогалин.

Творча діяльність вчителя передбачає правильний вибір та поєднання

методів навчання учнів. Так, з метою зростання інтересу учнів до навчання

педагоги створили інноваційні технології та нестандартні уроки. Здобули

практичне застосування в навчальному процесі такі технології:

- інтерактивне навчання;

- модульна система навчання;

- технологія профільного навчання;

- технологія розвиваючого навчання;

- проективно-рефлексивна технологія.

Навчальний процес відбувається на основі постійноївзаємодії учнів і викладачів. Використовуючи інтерактивненавчання як інноваційнутехнологію, пам’ятаємо, що це співнавчання(колективне, групове, навчання у співпраці),  де учень і викладач єрівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання.

Мотивуючи вибір впровадження інноваційних технологій, розглянемо яку

ефективність оволодіння матеріалом забезпечують деякі методи навчання:

1) лекція – 5%

2) читання – 10%

3) аудіо відеозаписи – 20%

4) наочне приладдя – 30%

5) обговорення в групах ( дискусії, “мозкові штурми”)-50%

6) практика через дію – 70-75%

7) виступ в ролі того, хто навчає – 90%

Очевидно, що найменших результатів можна досягти за умов

пасивного навчання, а найбільших – інтерактивного.

В зв’язку з модернізацією сучасного виробництва освітні функції

професійно-технічної освіти дедалі ускладнюються. Саме тому зростає

значення використання ефективних методів навчання, спрямованих на

виховання в учнів рис творчої діяльності та кращого оволодіння знаннями.

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 

НА УРОКАХ ПРИРОДНИЧОГО ЦИКЛУ

Немає дітей обдарованих і необдарованих, талановитих і звичайних. Обдаровані, талановиті всі без винятку діти. Розпізнати, виявити, розкрити, підняти особистість кожному учневі, його неповторно – індивідуальний талант - значить підняти особистість на високий рівень розвитку людської гідності. 

                                                                                                В. О. Сухомлинський

Кардинальні зміни в суспільстві, розвиток науки, техніки та виробництва, збільшення обсягів інформації потребують нової філософії навчання і виховання підростаючого покоління. Тому пріоритетами державної політики розвитку освіти «є особистісна орієнтація, формування національних загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей школярів». Завданням сучасної школи є виховання особистості, яка володіє не тільки знаннями, високими моральними якостями, а й уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовуючи знання, беручи на себе відповідальність за свою діяльність. Освіта має вирішити дві головні функції: готувати кадри до суспільства і людину до життя у ньому. Шкільна біологія повинна розкрити роль знань у сфері культури, створити свідому мотивацію здорового способу життя, забезпечити засвоєння норм і правил екологічної етики, розвиток розумових здібностей та якостей особистості.

На початку педагогічної діяльності, перед мною постала проблема – як спрямувати розвиток дитини на формування творчої, інтелектуально розвиненої особистості, яка досягла б життєвого успіху? Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкій інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними – таке завдання я поставила перед собою.

Актуальність проблеми визначило напрямок і зумовило вибір теми: «Використання інноваційних технологій навчання на уроках природничого циклу.»

Науково–педагогічне обґрунтування

Під педагогічними інноваційними технологіями розуміється якісно нова сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання й управління, яка приносить суттєві зміни у результат педагогічного процесу. Важливою проблемою педагогічної технології є забезпечення цілісного педагогічного впливу, зорієнтованого не на окремі якості особистості, а на структуру особистості в цілому.

Принципово нові педагогічні ідеї і положення вимагають переорієнтації методичної роботи на пошук та розробку інноваційних шляхів розвитку всіх ланок і складових систем освіти, формування в освітньому середовищі справді нового педагогічного мислення на всіх рівнях педагогічної діяльності.

Найбільш поширеною в Україні є технологія розвивального навчання (авт. Д.Ельконін, В.Давидов). Система розвивального навчання передбачає формування активного, самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.

Інтерактивні технології (авт. О.Пометун, Л. Пироженко), ідея якої полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань.

Проектні технології ( авт. Баханов К., Гузєєв В., Єрмаков І., Пєхота О.) орієнтують на дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці. Метод проектів як технологія у сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань проектів.

Технологія особистісно орієнтованого навчання (авт. Якимська І., Савченко О., Подмазін С.) полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб’єкта діяльності і суспільних відносин, яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних цінностей.

Інформаційні технології навчання надають доступ учням до нетрадиційних джерел інформації. Створюють можливості для творчої діяльності, формування професійних навиків. Можливість реалізувати нові форми та методи навчання.

Сутність досвіду – створення такого навчально – методичного середовища, перебуваючи в якому учні, за мінімальної допомоги вчителя, самостійно і активно добувають знання та творчо співпрацюють з вчителем.

У своїй педагогічній праці використовую спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання, як: проектне навчання, інформаційно – комунікативні технології, технологію активного навчання, інтерактивні технології, особистісно зорієнтоване навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, намагаюся вникнути в методику кожної з даних технологій і максимально ефективно використати їх елементи.

Незважаючи на розмаїття нововведень, основною формою організації навчальної діяльності залишається урок, тому для його реалізації важливим у моїй роботі є:

1.    
організація поглибленого вивчення;

2.    
диференційована робота по виконанню класних і домашніх завдань;

3.    
постановка та знаходження шляхів вирішення проблемних питань;

4.    
використання інноваційних технологій під час проведення різних типів уроків;

5.    
застосування творчих завдань для поглиблення знань.

Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є чіткий алгоритм, система логічно вмотивованих етапів діяльності, послідовний перехід від одного елемента до іншого.

Ретельно готуюсь до кожного уроку, продумую хід заняття, добираю ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому активні та інноваційні технології. 

В технології активного навчання надаю переваги:

- Опорних конспектів. В основі великих блоків опорних конспектів лежить опорний сигнал (асоційований символ), що «замінює певне смислове значення, здатний відновити у пам'яті відому раніш і зрозумілу інформацію». 

- Створення пізнавальної перспективи. За основу беруться методи, які активізують мислення та мотивують учня на пізнавальну діяльність:

• попереднє повідомлення учням про мету, план, терміни виконання майбутньої пізнавальної діяльності; можливості застосування одержаних знань, базові знання для успішного опанування темою, з необхідних знань та умінь сформованих і тих, що необхідно сформувати;

• створення проблемної ситуації, окреслення проблемних задач та питань;

• упровадження в навчальний процес елементів випереджаючого характеру або здійснення випереджаючого навчання;

• подача навчальної інформації великими блоками;

• організація навчально-пізнавальної діяльності на прогностичних засадах.

- Задачі пошукового характеру. Змістом такої задачі є проблема на основі протиріч між відомим та шуканим. На уроках біології корисно пропонувати дітям різноманітні біологічні задачі, які вимагають не тільки знання фактичного матеріалу, а й сприяють розвитку допитливості, гнучкості, самостійності, що є когнітивними складовими креативності. 

- Пошукові пізнавальні задачі. Які потребують самостійного пошуку шляхів розв'язування, його здійснення та перевірки, виявлення та виправлення помилок. 

Сучасна методика нагромадила багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій у моїй роботі – це не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, спосіб зробити дитину розкутою, активувати її впевненість у своїх силах, налаштувати її на успіх, розвивати її здібності. 

Таким чином, застосування інтерактивних технологій допомагає мені розвивати креативні якості особистості учня: фантазію, натхнення, ініціативу, нестандартність, наявність власної точки зору. Розуміючи, що саме здатність осмислювати те, що вивчається, виділяти головне, сприяє виробленню вмінь свідомо застосовувати знання на практиці.

Застосовую такі методи, як "Мікрофон", "Незакінчені речення", "Мозковий штурм ", "Метод прес "," Два – чотири - всі разом "," Дерево рішень" , які допомагають розвивати критичне мислення учнів. Це зважений і вдумливий розгляд різних, а часом і протилежних підходів і розумінь проблеми з метою прийняття обґрунтованих рішень та формулювання оцінок.

Методи інтерактивного та активного навчання, формують внутрішню мотивацію до активного сприйняття, засвоєння та передачі інформації, виконання творчих завдань (створення казок, написання віршів біологічного змісту, складання кросвордів і ребусів до різних тем курсу, робота над рефератами.

Серед багатьох методів роботи, які стимулюють інтерес учнів до нових знань, сприяють розвитку дитини через розв’язання проблем і застосування їх у конкретній діяльності, використовую метод проектів.

Сьогодні метод проектів є одним із провідних засобів перетворення школи навчання у школу життя. Його застосування допомагає мені створити умови для самореалізації особистості, дати поштовх для індивідуального та колективного пошуку, стимулювати розвиток творчого потенціалу учнів. Метод проектів стимулює моїх учнів до вирішення проблем, які потребують певної суми знань, сприяє розвитку критичного мислення, формує навички роботи з інформацією, допомагає вирішити пізнавальні та творчі завдання.

Теми для проектів, які виконували мої учні, обиралися ними виключно за бажанням, тобто опрацьовувався матеріал, який викликав у них зацікавлення. Діти презентували результати роботи у вигляді доповідей, публікацій, буклетів, мультимедійних презентацій .

З метою забезпечення інформаційного навчального середовища та інтенсифікації навчального процесу застосовую під час занять комп’ютер та інформаційні технології. Як правило, звертаюсь до мультимедійних програм, електронних підручників та посібників, постійно використовую сучасні технічні засоби - комп’ютер, мультимедійний проектор.

Серед них : 

• 
  комп’ютерні діафільми з використанням елементів анімації;
• 
  власні презентації для повторювально – узагальнюючих уроків;
• 
  класичні комп ‘ютерні презентації .

Позитивну роль у формуванні спеціальних здібностей та розвитку активності відіграє позакласна робота, яка органічно поєднується з уроком та сприяє появі стійких цілеспрямованих інтересів:

• 
  інтелектуальні ігри, турніри знавців, брейн-ринги, гри-подорожі;
• 
  біологічні свята і тижні;
• 
  просвітницька робота ( виступи агітаційних бригад, лекційних груп)
• 
  науково-дослідницька діяльність у МАН;
• 
  екологічні експедиції, віртуальні та відео екскурсії рідним краєм;
• 
  природоохоронна діяльність, участь в екологічних акціях,конгресах та семінарах усе це допомагає дитині наблизитися до саморозкриття особистості, для подальшої реалізації в суспільному житті.

Велику увагу приділяю роботі літнього профільного табору «Едельвейс», гуртку «Еколог», участі дітей в роботі наукового учнівського товариства «Паростки надії»; системі роботи на навчально-дослідницькій екологічній стежині, які формують екологічну культуру учнів, залучаючи їх до еколого-натуралістичної діяльності. 

Мої вихованці - призери та лауреати першого та другого турів Всеукраїнських олімпіад та конкурсів, студенти вищих навчальних закладів. 

Результатами впровадження інноваційних технологій в мою роботу стали: 

1.    
Стабільний рівень навчання на усіх щаблях навчання (100%) 

2.    
Позитивна динаміка за показником «Якість знань».

3.    
Активізація пізнавальної діяльності.

4.    
Підвищення мотивації до навчання і компетентного вибору професійної діяльності.

5.    
Оволодіння учнями ключовими компетентностями.

6.    
Сформованість науково-дослідницьких навичок.

Активна участь учнів в проектній діяльності та творчих конкурсах.

Таким чином використання інноваційних технологій відкрило нові можливості для реалізації потреб особистості в розвитку творчого потенціалу, сприяло формуванню ключових компетентностей, дозволило стимулювати учнів до активної діяльності.