« Твої права і
обов’язки»
Бесіда про міжнародну
організацію ООН
Учитель: А чи знаєте ви, що наша країна – правова держава? І
сьогодні ми поговоримо про ваші права,
права дітей.
Як ви гадаєте, коли й як наші пращури дійшли до розуміння
того, що права людини слід захищати?
(Учні висловлюють власні думки щодо запитання.)
Учень 1:
Давним-давно, ще у стародавні часи, у людей виникла
необхідність відстоювати свої права. Спочатку це робили силою. Слабка людина не
мала жодних прав, якщо в неї не було сильного покровителя, що бажав би
допомогти їй у вирішенні спорів.
Учень 2:
Тривалий час діяв неписаний закон «Хто сильний, той і
правий». Але коли виникли перші держави, правителі яких прагнули встановити
загальний справедливий порядок і норми життя для усіх громадян, у людське
суспільство прийшов закон права. Тепер держава ставала на захисті й сильного, й
слабкого. Головним критерієм права стала справедливість, а не сила.
Учень 3:
З тих пір минуло чимало століть. Держави створювалися,
розросталися, процвітали або гинули. Чому? Як свідчить історія, правителі й
уряд не завжди піклувалися про свій народ. Так, оголошуючи сусідній країні
війну чи приймаючи яке-небудь політичне рішення, правитель прагнув задовольнити
лише свої інтереси й зовсім не замислювався над долею простих людей. Отже,
людству потрібно було щось придумати, знайти такого захисника, який міг би
примусити державу поступитися своїми інтересами заради інтересів своїх громадян
і постійно піклуватися про них.
Учитель:
Місію такого захисника взяла на себе міжнародна організація
ООН.
Що ви знаєте про цю організацію?
(Учні відповідають на запитання)
1-й учень. 1945 року, після закінчення Другої світової війни
- найжахливішої і найжорстокішої війни за всю історію людства - народи багатьох
країн вирішили, що задля збереження миру їм слід об'єднатися. Навіщо? Для того,
щоб будь-які конфлікти та суперечки між країнами в подальшому вирішувались не
воєнним шляхом, а мирним, за столом переговорів. Саме з цією метою 1945 року
була створена Організація Об'єднаних Націй (ООН). До речі, одним із її
засновників була Україна.
2-й учень. А 1948 року держави, що увійшли до ООН, підписали
Загальну декларацію прав людини - документ, у якому вони пообіцяли одна одній і
своїм народам забезпечити громадянські права й свободи, рівність усіх перед
законом, особисту недоторканність, свободу совісті, можливість дотримуватись
своєї релігії й багато іншого.
«Конвенція про права дитини»
Учитель:
Загальна декларація прав людини - важливий і корисний
документ. Але в ньому говориться про людей загалом - і жодного слова про дітей.
Але ж діти потребують особливої уваги й захисту з боку держави.
3-й учень. Саме тому 1989 року ООН прийняла окремий документ
під назвою «Конвенція про права дитини». Конвенція -- це міжнародна угода. У
ній держави беруть зобов'язання дотримуватись прав кожної дитини. І наша
держава також підписалася під цим документом, а значить -- пообіцяла світові
піклуватися про своїх маленьких громадян.
На столах у вас лежать роздруковані аркуші, на яких
перелічені основні права дітей -- основні статті цієї Конвенції.
(Учні по черзі читають по одній статті і своїми словами
коротенько пояснюють її зміст)
Учитель:
Ви дуже добре процитували й пояснили статті Конвенції про
права дитини. Але нам би хотілося дізнатися, чи добре ви знаєтесь на своїх
правах і чи вмієте їх правильно реалізовувати?
Проведення «Казкової правової вікторини»
Учитель:
Давайте проведемо «Казкову правову вікторину» і на прикладі
героїв відомих вам казок спробуємо роз'яснити статті Конвенції про права
дитини.
Вчитель проводить вікторину і по черзі описує негативні
ситуації, у які потрапив той чи інший казковий герой. Учні мають визначити, яке
право, визначене Конвенцією про права дитини, було порушено стосовно цього
героя.
Ситуація 1
Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку працювати.
Бідній дівчинці заборонено брати участь в іграх та забавках сестер.
Яке право порушено стосовно Попелюшки?
(Право дитини на відпочинок і розваги, право брати участь
у розважальних заходах, що відповідають її віку.)
Ситуація 2
За часи письменника Марка Твена в Америці дружба дітей із
різних соціальних пластів не схвалювалась і навіть вважалась іноді порушенням
суспільної моралі. Чи має право Том Сойєр товаришувати з таким хлопчиком, як
Гекльберрі Фін?
(Так, адже Конвенція про права дитини визнає право на
свободу асоціацій та свободу мирних зібрань.)
Ситуація З
Мауглі майже з народження жив у тваринному середовищі. Чи
можна вважати, що він має рівні права зі звичайною дитиною?
(Так, Конвенція визначає, що дитиною вважається кожна
людська істота, що не досягла вісімнадцяти років.)
Ситуація 4
Мауглі не вміє говорити людською мовою -- лише видавати
незрозумілі, з точки зору людей, звірячі звуки. Чи мають право люди, що знайшли
Мауглі в лісі, замкнути його в клітці та поводитися з ним, як із твариною? Які
права хлопчика порушено?
(Ні в якому разі. Мауглі може бути визнаний неповноцінною
дитиною, і в цьому випадку згідно з Конвенцією йому мають забезпечити гідні
умови зростання і виховання. Крім того, Конвенцією суворо заборонено будь-яке
жорстоке поводження з дитиною, що принижує її гідність та шкодить фізичному й
психічному здоров'ю.)
Ситуація 5
Опікун Гаррі Поттера перехоплює і читає листи, що надходять
хлопчику зі школи чарівників Ходвадсу. Яке право Гаррі порушено?
(Право на приватне життя, недоторканність житла й таємницю
кореспонденції.)
Ситуація 6
Баба Яга викрадає Івасика Телесика й відносить його за
тридев'ять земель у тридесяте царство. Які права дитини порушила злодійка?
(Згідно з Конвенцією дитина має право не розлучатися з
батьками всупереч її бажання (окрім випадків, визначених законодавством), крім
того, Конвенцією забороняється незаконне переміщення дітей і неповернення їх
із-за кордону.)
(Учитель відзначає учнів, які брали активну участь в
обговоренні ситуацій вікторини.)
Учитель:
Обов’язки, які повинен виконувати кожен учень
Учитель:
«Я маю право!», «Чому ви порушуєте мої права?» -- ці слова,
на жаль, часто використовує людина в ситуаціях, коли сама неправа. Зазвичай,
заява про особисті права слугує виправданням пасивності, лінощів, прагненням
отримати щось, нічого не даючи взамін. Та слід знати не лише свої права, але й
обов’язки.
(Учні перелічують обов’язки)
Обов’язки:
1 . Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так,
як би ми хотіли, щоб ставились до нас.
2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності
кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої
людини.
3. Бути толерантним до таких людей. Поважати їх і допомагати
їм.
4. Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до
кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів.
5. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати
дозвілля так, щоб воно приносило корись і не заважало іншим.
6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках,
готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання.
7. Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у
суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення
закону.
8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному
висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними
не згодні.
9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи
лікарів у разі потреби.
10. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно
висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету.
11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас.
12. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю.
Виконувати всі види обслуговуючої праці.
13. Самостійно знаходити інформацію в різноманітних
джерелах.
1 4. Не ображати і не принижувати оточуючих.
15. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у
суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки.
ДЕСЯТЬ "НЕ МОЖНА"
1. На одинці з собою робити все не так, як ти робив би на
очах у людей.
2. Лінуватися, бути ледарем, дармоїдом, неробою.
3. Видавати за заслугу те, що є твоїм прямим обов'язком.
4. Вимагати від батьків те, чого ти не заслужив працею.
5. Бути жадібним, корисливим, негостинним.
6. Гребувати працею своїх батьків.
7. Сміятися зі старості, не поважати старість.
8. Лицемірити, говорити не те, що думаєш, що відчуваєш.
9. Запобігати перед тим, хто сильніший тебе.
10.Давати "пусті” обіцянки, не дотримуватися слова
ДЕСЯТЬ НЕГІДНИХ РЕЧЕЙ
.
1. Нашіптувати,
доносити на товариша.
2. Бути
легкодухим. Уникати відповідальності за свій учинок.
3. Байдуже
проходити повз чужу біду, горе, відчай, посилаючись на свою слабкість.
4. Використовувати
свою силу й фізичну перевагу на зло.
5. Мовчати, коли
треба говорити, і говорити, коли треба мовчати. Базікати.
6. Відступати
перед небезпекою, щоб зберегти спокій, добробут.
7. Добиватися для
себе полегшення за рахунок товариша.
8. Не слухати
батьків, обманювати їх.
9. Глузувати з
калік. Кривдити дівчинку, дівчину, жінку
10. Не любити і кривдити тварин.
Закони шкільної
родини для української дитини
Закон 1.
Що зветься Україна –
І Батьківщині я своїй
Зросту достойним сином.
Закон 2.
Зі слова починається людина,
Із мови починається мій рід…
Люблю свою я мову і пісню солов'їну,
Що полонила ніжністю весь світ.
Закон 3.
Повинен кожний гідний син,
Всяк український громадянин
Сторінки роду свого знати
І свято їх оберігати!
Закон 4.
Моя рідна школа – святиня моя,
Люба і дружна велика сім'я.
а) Я люблю і шаную Учителя свого.
б) Буду добре я учитись
І культурно поводитись.
Буду гідним скрізь і всюди,
Щоб нести вам радість, люди!
Закон 5.
Вишита сорочка, рушник та калина
З цього починається ненька Україна.
Обереги пращурів завжди поважай
З ними ти наслідував рідний дім і край.
Закон 6. Святими хай будуть навічно слова:
"Вітчизна, як ненька, у мене одна".
І жити я хочу назавжди, як нині,
На мирній Землі у моїй Україні.
Закон 7.
Хочеш Людиною справжньою стати?
Наші Закони навчись поважати,
Навчись їх виконувати завжди і всюди,
Тоді і тебе поважатимуть люди.
Як сподобатися людям
1. Щиро цікавтеся іншими людьми.
2. Посміхайтеся.
3. Пам'ятайте, що ім'я людини – це найсолодший та
найважливіший для неї звук у будь-якій мові.
4. Будьте уважним слухачем. Заохочуйте інших говорити про
самих себе.
5. Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.
6. Навіюйте вашому співрозмовнику усвідомлення його
значимості та робіть це щиро.
ІІІ. Підсумок уроку.
Заключне слово вчителя:
Від народження ви маєте певні права, які гарантовані і
захищаються державою.
Їх ви повинні знати й реалізовувати щодня. Але пам’ятайте:
ваші права не повинні порушувати права інших. З часом у вас збільшиться
обов'язків і відповідальності. Існують закони, які визначають ваші обов'язки.
Ви мусите їх знати.
Незнання закону не звільняє вас від відповідальності за ваші
вчинки, дії або бездіяльність.
Пам’ятайте! Саме ви відповідаєте за своє здоров'я. Від
вашого ставлення до здоров'я залежите не тільки ви самі. Ваша позиція впливає
на ваших друзів, знайомих, батьків, на ваших майбутніх дітей.
|
Урок
мужності
Тема. Хоробрі серця
Мета: виховувати гордість за свій народ,
шанобливе ставлення до військових, учасників АТО; зміцнювати почуття
патріотизму учнів; формувати у дітей гуманний світогляд, спрямований на
недопущення жахів війни; сприяти збереженню пам’яті про тяжкі випробування
нашого народу.
Хід заходу
Вступне слово вчителя. Доброго дня, діти,
колеги!
Ми
знаємо, що нашу країну спіткало не одне лихо, перш ніж вона стала незалежною
державою. Щороку ми згадуємо голодомор 1932-1933 років, Другу світову війну,
яка залишила глибокі рани на землі України. Втрати, які пережив у воєнні роки
український народ, і сьогодні гострим болем відлунюють у серцях наших
співвітчизників. Також знаємо про війну в Афганістані, яка тривала 10 років,
де за офіційними даними загинуло 2378 українських солдат. Про це ми всі
знаємо і пам’ятаємо, згадуємо наших предків, які боролися за свободу України,
і вдячні їм за їх любов, відданість, патріотизм.
Це
все було. Це наша історія. Але сьогодні твориться історія, учасниками якої є
ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини. Від нас
залежить, чи Україна і надалі буде незалежною державою, чи буде під владою
Росії. Сьогоднішні події в Україні не дають спати кожному свідомому українцю.
Знаємо, що на сході нашої держави проходить антитерористична операція,
непроголошена війна. Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй
державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні
допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу
Україну.
Звісно,
ми вже проводили ярмарок, у якому ви взяли активну участь, і виручені
кошти вже відправили на допомогу добровольцям з Дунаєвецького району,
які захищають нашу Батьківщину і нас з вами. Також знаємо про Побережного
Сергія, який був у зоні АТО і повернувся додому поранений і зараз перебуває
на лікуванні. Також родом з Гути-Яцьковецької Федоров Микола, який був
близько двох місяців в АТО, повернувся і, побувши зі своєю сім’єю (а в нього
є дружина, донька, батьки, брат, сестра), трішки відпочивши, знову поїхав на
війну. Також зараз в АТО наш земляк (його бабуся живе в нашому селі, батьки
також з Гути і сам деякий час навчався в нашій школі) військовослужбовець сапер
Ільєв Михайло, який розміновує дуже небезпечні міни, які залишають після себе
бойовики. І ще багато добровольців з нашого району зараз в АТО. Ми ними
гордимося, бажаємо їм терпіння, мужності, здоров’я і щоб вони якнайскоріше
поверталися живими і здоровими до своїх родин.
Але,
на жаль, кожного дня із засобів масової інформації дізнаємося про нові жертви
наших силовиків. Це означає, що не лише батьки втрачають своїх синів, дружини
– коханих чоловіків, діти – батьків, але і ми – своїх захисників. Це велика
кривава рана, яка залишиться назавжди в нашій пам’яті, в історії України.
Давайте хвилиною мовчання
вшануємо пам'ять загиблих воїнів.
(Хвилина мовчання)
Учень 1. Війна на сході
України – збройний конфлікт на території Донецької і Луганської областей
України, де з одного боку – організовані та керовані з Російської Федерації
незаконні збройні формування Донецької і Луганської «народних республік»,
визнані терористичними організаціями, за підтримки військових частин РФ, та з
іншого боку – українські правоохоронці із залученням Збройних сил України.
Складова
частина Російсько-української війни 2014 року.
Учень 2. Зараз, як ніколи,
наша армія потребує допомоги від нас, і не тільки матеріальної, а й
моральної. Воїни мають бути впевненими, що люди, за яких вони воюють, за яких
віддають своє життя, боронять від ворога – їх люблять, про них не забувають,
підтримують і допомагають. Вже багато намальовано малюнків і написано
листів для солдатів на їх підтримку. Є такі листи від дітей, які западають в
саму душу, від яких перехоплює подих.
Учень 1. Зараз я зачитаю
лист солдату, який написав восьмирічний хлопчик Іванко. Він у
своєму листі подякував солдату за його боротьбу в АТО.
«Любий солдате! У мене нема тата, мій дідусь
інвалід і, окрім тебе, нас з мамою нема кому захищати», – написав
хлопчик у листі.
«Дякую тобі! За те, що я можу гратися на майданчику,
їсти морозиво, дивитись мультики! Ми з мамою ніколи не забудемо того, що ви
зараз робите!»,
– подякував він.
У
листі Іван пообіцяв захищати в майбутньому свою Батьківщину та додав: «Коли
я виросту, я хочу бути таким же сміливим, як ви! Бо я дуже люблю Україну і
буду її захищати! І свою маму! І бабусю з дідусем! І тебе! Дякую тобі за те,
що ти зараз борешся за моє майбутнє! Обіцяю: я не підведу!!!»
Учень 2. Крім таких листів,
є справжні подвиги дітей, які жертвують своїми заощадженнями для військових
на сході. Ось, наприклад, семирічний хлопчик пожертвував дві тисячі гривень
на каску для солдатів АТО.
Михайлик
Ткачук із Прикарпаття майже чотири роки збирав гроші на сенсорний телефон.
Але від своєї мрії відмовився миттєво – віддав гроші на потреби військових.
Пожертвувати кошти хлопчик вирішив, переглянувши телерепортаж про подвиг
одного з військових. 26-річний командир Олександр Петраковський – герой,
заради якого Михайлик Ткачук зважився на жертву.
«У одного солдата зірвало каску з голови, і цей
командир віддав свою каску тому солдатові, своєму підлеглому, і в ту ж
хвилину поряд розірвалася міна і осколок поранив йому голову. Він в
несвідомому стані перебуває у Львові. Це, ймовірно, вразило дитину», – каже родич
Михайлика Ткачука Юрій Ткачук.
«Коли він вийде з лікарні і піде в бій, йому треба
буде каска»,
– каже Михайлик.
«Я подумав: якби я купив собі сенсорний телефон, то
хто б мене захищав? Краще купити каски», – додає хлопець.
Дві
тисячі гривень Михайлик передав волонтерам. Все село гуде про хлопчика – його
називають героєм. Сам Михайлик за подвиг свій вчинок не вважає.
«Хочу, щоб у нас все було добре. І бронежилети, і
каски – це головне. Камуфляж, зброя, патрони, бинти для медиків – це все
потрібно нашій армії»,– говорить він.
Разом
з грошима хлопчик передав військовим листа з побажаннями мужності і витримки.
Конверт волонтери пообіцяли повісити на придбану за його кошти каску і
відправити воїнам на Схід.
Учень 1. «Якщо не буде
України – мені планшет не потрібен». Це слова 10-річного Тараса зі Львова,
який віддав на бронежилети 1300 гривень. За них хлопчик збирався купити
планшет, але вирішив з мріями поки почекати.
Гроші
хлопчик складав у скарбничку. Дуже мріяв про планшет – та на нього не
вистачало. Допомогли бабуся і дідусь – подарували 1300 гривень. Однак гроші
він вирішив передати на допомогу армії.
Тарас
написав солдатам листа, взяв меншого брата, тата, гроші на планшет і поніс на
радіостанцію, яка займається збором допомоги для армії.
За
його гроші уже купили бронежилет і передали листа.
Учень 2. А ось лист, який
написав Тарас солдатам:
«Мене звати Тарас. Мені 10 років. Я живу у місті
Львові. Мені подарували на День народження 1300 гривень. Я хочу докласти ці
гроші на покупку бронежилета для наших військових. Слава Україні!!! Героям
Слава!!!».
Вчитель. Історія Тараса так
розчулила ведучих і слухачів, що ті вирішили купити хлопцеві омріяний
планшет.
Учень 1. Також наших
захисників підтримують композитори, співаки, які пишуть вірші й пісні про
сьогоднішні події.
Давайте
послухаємо одну з пісень, присвячену сьогоднішнім подіям.
Звучить пісня.
«Повертайся живим». Виконує Світлана
Тарабарова.
Вчитель. Крім точного
пострілу, відбиття ворога, наші солдати знаходять хвилини для поезії. Ці
рядки пахнуть потом і кров’ю, пилом і димом передової. Вони написані під
обстрілами ворожих «Градів», між передсмертними хрипами і стогоном поранених.
Це поезія, кожна літера якої наповнена справжньою любов’ю до України, налита
бажанням віддати себе до останньої краплинки своїй Вітчизні. Вірші учасника
АТО Бориса Гуменюка – гімн військовому побратимству, гімн кожному справжньому
Українцеві, який нині творить історію…
Читець 1.
Заповіт
Сьогодні
знову копаємо землю,
Цю
ненависну донецьку землю,
Цю
черству закам’янілу землю.
Тулимось
до неї,
Ховаємось
у ній
Ще
живі.
Ми
ховаємося за землю,
Сидимо
в ній тихо,
Наче
малі діти за маминою спиною.
Ми
чуємо, як б’ється її серце.
Як
вона втомлено дихає.
Нам
тепло й затишно.
Ще
живі.
Завтра
ми вже будемо мертві
Може,
багато з нас,
Може,
всі.
Не
забирайте нас із землі,
Не
відривайте нас від матері,
Не
збирайте на полі бою наші рештки,
Не
намагайтеся наново скласти нас докупи.
І
– благаємо вас – жодних хрестів,
Пам’ятних
знаків чи меморіальних плит.
Цього
нам не треба,
Адже
це не для нас – для себе
Ви
ставите нам величні пам’ятники.
Не
треба ніде карбувати наших імен.
Просто
пам’ятайте:
На
цьому полі,
У
цій землі
Лежать
українські солдати
І
– все.
Не
віддавайте нас батькам –
Не
хочемо, щоб батьки бачили нас такими.
Нехай
батьки запам’ятають нас малими дітьми,
Неслухняними
хлопчиками
З
рогатками, з синцями на колінах,
З
двійками у щоденнику,
З
повною пазухою яблук із сусіднього саду.
Нехай
батьки сподіваються,
Що
ми колись повернемося,
Що
ми десь є.
Не
віддавайте нас дружинам –
Нехай
кохані запам’ятають нас красенями,
Такими,
які подобалися багатьом дівчатам,
А
дісталися їм.
Нехай
вони запам’ятають наші гарячі губи,
Наш
гарячий подих,
Наші
палкі обійми.
Нехай
вони не торкаються нашого холодного чола,
Наших
холодних вуст.
Не
віддавайте нас дітям –
Нехай
діти запам’ятають наші теплі очі,
Наші
теплі посмішки,
Наші
теплі руки,
Нехай
діти не торкаються тремтячими губами
Наших
холодних рук.
Ось
у цих окопах,
Які
сьогодні для нас тимчасове житло,
А
завтра стануть нашими могилами,
Поховайте
нас.
Не
потрібно прощальних промов –
В
тиші, яка настає після бою,
Це
завше виглядає недоречно.
Це,
наче штурхання загиблого воїна
І
просити, щоб той встав.
Не
треба панахид –
Ми
й так знаємо, де тепер буде наше місце.
Просто
накрийте нас землею
І
– йдіть.
Було
б добре, якби на тому місці було поле,
Колосилося
жито,
Щоб
жайвір у небі
І
– небо…
Багато
неба –
Ви
можете собі уявити, який хліб родитиме поле,
Де
лежать бійці?!
(У
пам'ять про нас їжте хліб із поля,
Де
ми полягли).
Було
б добре, якби на тому місці були луки
І
багато-багато квітів.
І
бджола над кожною квіткою.
Щоб
надвечір приходили закохані,
Плели
вінки,
Кохалися
до ранку,
А
вдень, щоб приходили молоді батьки
З
малими дітьми
(не
перешкоджайте дітям приходити до нас).
Але
це буде завтра.
А
сьогодні ми ще копаємо землю –
Цю
дорогу українську землю,
Цю
солодку ласкаву землю.
Пишемо
гуртом саперними лопатками
На
її тілі
Останній
вірш української літератури.
Ще
живі…
Учень 2. Солдат із
Тернопільського батальйону «Збруч» написав вірша, в якому не сумнівається, що
наступного року війни вже не буде.
«Мій Бойовий товариш написав маленький віршик, який
зачіпає за душу!»
– написав Дмитро, який і поширив цей допис через соцмережі.
Читець 2.
Якби не була ця Весна!
Якби
не була ця Весна,
То
Я б і не дізнався,
Що
Ти у Мене є Одна,
І
знов я закохався!
Що
Ти Мій любий рідний
Син,
Єиний є для Мене,
І
вистачає пять хвилин,
Я
знаю що я не один
Якщо
Ви є у Мене!
Якби
не була ця Весна
Яку
змінило Літо,
До
Мене б думка не прийшла,
Що
можу так радіти.
Як
би не була ця Війна
В
якій зустрів це Літо.
Як
би не став
Я
знов солдат
Якби
цей час не стався,
Що
ворог мій, колишній брат
Ніколи
б не дізнався.
І
що такий зробив
Він
жест
З
цілунками Іуди,
Це
навіть гірше ніж той Хрест
Який
колись, та буде.
А
скоро вже буде Зима,
Це
все незвично дуже
.
І друзів тих кого нема
До
мене небайдужих.
Які
стояли на ногах
Від
щастя й волі пяні,
Яких
вбивали у хатах
Чи
просто на Майдані!
Яких
назвали кращий цвіт
Що
Бог в вінець збирає,
Які
живуть за сотню літ
І
тихо помирають.
Таким
не може бути вже
Ніколи
переводу,
Я
вірю Бог нас береже
Від
Заходу до Сходу!
І
захистить від ворогів,
І
край і рідну мову,
І
ми забудемо про гнів
І
скажем добре слово.
І
прийде не одна Весна,
І
знов настане Літо,
І
моя рідна сторона
Запахне
буйним квітом.
Не
здує вітер-буревій
Не
рознесе насіння,
І
на землі родючій цій
Буде
міцне коріння.
І
буде знов і знов Весна,
І
буйна і красива,
І
ти не будеш вже сумна
І
скажеш що щаслива.
І
будем ми завжди, завжди
Щасливі
ніби діти
І
не повернимось туди,
В
війни останнє Літо.
І
хай буде межею мрій
Життя
пройду як треба,
І
постріл цей контрольний мій
Буде
салютом в небо!
Автор: Базар Володимир
Ярославович, с. Великий Ходашків, Козівський р-н, Тернопільська обл..
Читець 3.
Зона АТО
|
Немає коментарів:
Дописати коментар